Резолюції V конґресу МАУ

V Міжнародний конґрес україністів відбувся у м.Чернівцях на базі Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича 26-30 серпня 2002 р. У роботі Конґресу взяло участь 730 науковців із 24 країн світу, у тому числі – 201 науковець з-поза України. Проведено близько 135 секційних і тематичних засідань, працювало 20 "круглих столів". Представлено понад 15 нових наукових видань, серед яких перша в українському літературознавстві Конкордація творів українського письменника (Тараса Шевченка). Значна увага приділена дослідженню Буковини – її історії, географії, мовним особливостям, культурі, етнології.

І. Учасники Конґресу зобов'язують Міжнародний Комітет і Бюро МАУ:

видати усі матеріали Конґресу;
проводити наступні конґреси раз на три або чотири роки, а в міжчасі, по можливості щороку, організовувати міжгалузеві симпозіюми;
розглянути відповідні проєкти та провести наступний VI Міжнародний конґрес україністів 2005 року у Донецькому або Чернігівському національному університеті;
на наступних конґресах присвятити три повних дні для доповідей та півдня на відкриття і півдня на закриття;
організувати більше міждисциплінарних сесій;
перед наступним Конґресом провести координаційне засідання Бюро, на якому буде точно окреслена структура організації секцій, сесій, "круглих столів", роль дискутантів і т.п.;
відновити функцію Ревізійної Комісії та поповнити її членами МАУ, які не входять до Бюро;
звернутися з проханням до попередньої управи МАУ за повним звітом від попередньої Ревізійної Комісії;
обрати Статутну Комісію, яка б розглянула доповнення до Статуту і підготувала його для затвердження на наступному Конґресі МАУ;
затвердити резолюції МАУ, надрукувати їх у пресі та передати владним структурам.

ІІ. Учасники Конґресу висловлюють глибоку стурбованість станом української мови в Україні та звертаються до Президента України, Верховної Ради, Кабінету Міністрів, Міністерства науки і освіти, Міністерства культури та інших урядових чинників з такими вимогами:

створити Комітет з мовних питань при Верховній Раді, який би щорічно звітував про стан української мови в Україні;
забезпечити дотримання Закону про мови на всіх рівнях державних установ;
затвердити "Проєкт найновішої редакції українського правопису", який відповідає системним особливостям української мови;
створити кілька стовідсотково україномовних телевізійних каналів культурно-виховного призначення та забезпечити дотримання теле- та радіокомунікативного режиму інших каналів, передбачених їхніми ліцензіями;
ввести до складу Правописної комісії при Кабінеті Міністрів фахівців з попереднього складу для забезпечення систематичності та тяглості процесів стандартизації української мови;
розробити законодавчі норми, які б, з опертям на засади Європейської хартії про мови, реґулювали сертифікацію знання української мови посадовими особами в державних інституціях та органах самоврядування, а також для кандидатів на громадянство України;
зініціювати через Інститут української мови НАН України працю над створенням національного корпусу української мови у вигляді еталонної збірки рукописних, друкованих та електронних текстів українською мовою (на зразок естонського "Eesti kirjakeele korpus", голландського "Lieden Corpus" тощо). Спільно з іншими науковими установами Інститут української мови мав би очолити проєкт зі збирання текстів та їх україномовної локалізації. Виконання цього проєкту сприятиме поповненню лексичної картотеки української мови в умовах інформатизації науки і суспільства, підготовці на якісно нових засадах словників, граматик, підручників, а також розв'язанню правописних проблем;
приступити до створення мережі національних культурно-представницьких організацій поза межами України за зразком Інституту _ете (Goethe Institut) чи Французької спілки ("Alliance Fran_aise");
запровадити додаткові податкові пільги на видання, друковані українською мовою в Україні;
запровадити зміни у податкове законодавство, які б створювали пільговий режим для тих меценатів, котрі спонсорують наукові, освітні й культурні проєкти.

ІІІ. Учасники Конґресу висловлюють глибоку стурбованість станом історичної науки, спробами вилучити історію України з навчальних планів вузів та відзначенням історичних дат в Україні і звертаються до Президента України, Верховної Ради, Кабінету Міністрів, Міністерства культури та інших урядових чинників з такими вимогами:

зупинити дію Указу Президента про відзначення річниці Переяславської козацької ради 1654 р. Святкування цієї події у 1954 та 1979 р.р. мали на меті сфальсифікувати історію українського народу і леґітимізувати совєтський політичний режим в Україні. Замість святкування за минулими зразками, українська влада мала б вкласти більше ресурсів у публікацію джерел і розширення досліджень цілого періоду Хмельниччини, включно з контактами та договорами Війська запорізького з Кримським Ханством, Польсько-Литовською Річчю Посполитою, Швецією, Трансильванією, Росією-Московщиною й Османською імперією. Українська професійна історична історична наука, свідомість народу щойно почали виступати в тіні совєтського тоталітаризму. Згаданий указ ставить під сумнів цей розвиток, принижує репутацію українських істориків і міг би внести незгоду в українське суспільство.
заснувати всенаціональний Інститут пам'яті для дослідження голодомору 1933 р. в Україні за зразком дослідницьких інститутів, які існують у Вірменії для дослідження Вірменського геноциду та в Ізраїлі для вивчення Голокосту. Такий Інститут мав би також досліджувати репресії в Україні, вчинені совєтським і нацистським режимами проти українців, євреїв, поляків та інших жителів України впродовж усього ХХ століття.
не відзначати на державному рівні день народження однієї з ключових фігур совєтського режиму в Україні Володимира Щербицького. Він особисто відповідальний за політичні репресії проти дисидентів та діячів української культури і науки, за політику посиленої русифікації України, за катастрофічну екологічну ситуацію. Відзначення цього ювілею є глумом над пам'яттю про численні жертви совєтського режиму в Україні і може ввести непорозуміння в українське суспільство.